Польська мова (język polskі) — офіційна мова Польщі, одна зі слов’янських мов, належить до західнослов’янської групи індоєвропейських мов. З точки зору побудови її відносять до синтетичних мов. Виокремлення польської мови відбулося у 8-9 ст., коли настав розпад праслов’янської єдності. В той же час почала формуватися і польська державність, зміцнена після прийняття християнства 966 року за часів правління короля Мешка I.
Польська мова відігравала важливу роль в створенні і розвитку польської держави. Найдревніші записи окремих слів польської мови, що збереглися, відносяться до XIIІ століття та були виявлені в латинському тексті 1270 року. До XIV століття польська мова існувала тільки в усній формі. Літературний та загальнонаціональний варіант мови сформувався у XV і XVI віках, про що свідчить велика кількість літератури епохи Відродження, котра була написана на польській мові. Первинний розвиток польської мови відбувалося під сильним впливом мов сусідів – німецької і чеської, а також латині. У подальші віки відчувався значний вплив французької мови. Сьогодні польська мова, так само як і інші європейські мови, має багато запозичень з англійської мови.
Число носіїв польської мови складає більше 45 мільйонів чоловік, з них лише близько 38 мільйонів мешкає в Польщі. На польській говорять численні групи поляків або осіб польського походження, і це нерідко вже чергові покоління, що мешкають за кордоном, у тому числі в США, Канаді, Австралії, Німеччині, Великобританії, Франції, а також у Білорусії, Казахстані, Литві або на Україні.
Сьогодні мешканці різних регіонів Польщі розмовляють літературною польською мовою на різних діалектах. Серед них три основних:
1) Великопольський.
2) Малопольський (південь і південний схід).
3) Мазовецький (центр та схід).
Ще два діалекти часто класифікують як окремі мови:
1) Сілезький (південний захід). Групу сілезьких діалектів частіше класифікують як окрему сілезьку мову, оскільки вона має достатньо значних відмінностей (зокрема поляки дуже погано її розуміють). Мова поширена в Сілезії на захід від м. Катовіце.
2) Кашубський (північний захід). Кашубська мова поширена в Помор’ї на захід від Ґданська (узбережжя Балтійського моря).
Окрім цього, існують і нові мішані діалекти, зокрема на територіях що до 2 світової війни належали Німеччині.
Також два польських діалекти опинилися за межами сучасної Польщі це:
1) Північнокреський (Литва і Білорусь). Іноді його об’єднують з мазовецьким діалектом.
2) Південнокреський (Україна). Цей діалект фактично припинив існування внаслідок переселення українських поляків на захід Польщі в 1940-х роках. Ті його рештки, що поширені на південному сході Польщі, часто об’єднують із малопольським діалектом.
До інших характерних, але менших за поширеністю діалектів належать:
-
Ґуральський діалект (gwara podhalańska), поширена в гірських районах біля кордону з Чехією та Словаччиною. На формування цього діалекту вплинула румунська мова, більшість міських поляків погано його розуміють.
-
Познанська ґвара, поширена в Познані та якоюсь мірою в усьому регіоні, що колись належав Пруссії (за винятком Верхньої Сілезії); в ній відчутно значний вплив німецької мови.
-
У деяких містах існують свої місцеві говірки — наприклад, у Варшаві. Втім ці говірки зараз зникають, змішуючись із розмовною польською мовою.
Сьогоднішня ж офіційна та літературна польська мова сформувалася на основі великопольського та малопольського діалектів, а також під впливом мазовецького діалекту. Польська мова стала більш однорідною в другій половині 20-го століття, частково через репатріацію кількох мільйонів поляків зі сходу на захід країни. Це переселення стало наслідком двох подій: насильницького приєднання Кресів у 1939 році до радянського союзу та приєднання колишніх німецьких територій після Другої світової війни.
Найбільші словники польської мови містять більше 130 000 слів, з яких лише близько 20 тисяч вживається у повсякденному житі. Також необхідно зазначити що польська мова використовує абетку побудовану на основі латини.