Східні Креси (Kresy Wschodnie) — це назва територій теперішньої Західної України, Білорусі і Литви, що до 1939 року входили до складу Польщі. Kresy Wschodnie буквально означають “східна окраїна”. Поляки що мешкають або мешкали на цих територіях, у тому числі і ті, які були репатрійовані до Польщі у 1944-1957 роках, можуть називатися кресов’янами. Поляків які мешкали або мешкають на території Східних Кресів інколи зневажливо називають — забуголями. Тобто особами що мешкали або мешкають за лінією річки Буг.
На даній карті зображено розташування воєводств Польщі в 1922—1939 роках. При чому тільки шість східних воєводств (Львівського, Тернопільського, Станіславського, Волинського, Поліського, Білостоцького, Віленського і Новогродського) представляли собою приблизну територію Східних Кресів.
Вперше термін “Креси” з’явився в середині XIX ст. у творах польського поета Вінцента Поля, зокрема в поемі “Могорт” (1854), в якій описуються події , які відбувалися на кордоні Речі Посполитої і Кримського ханства після “уманської різанини”. Поширенню терміну “Креси” сприяло уявлення про особливу цивілізаторську місію поляків на цих землях. Із Східних Кресів походять найбільші польські поети – Адам Міцкевич та Юліуш Словацький. Слово “Креси” вкоренилося в польський літературі і публіцистиці як означення територій на схід від міста Вільно і міста Львів, які до кінця XVIII ст. належали Речі Посполитій.
Сьогодні існує активний “Кресівський рух”, публікуються видання, проводяться різні конкурси, фестивалі, з’їзди.
Також сьогодні існує велика кількість Інтернет-сторінок присвячених “Кресам”:
