Вігілійна вечеря в дусі римо-католицької віри

Період Адвенту (Adwent), що триває протягом 4 тижнів, готує віруючих до плідної зустрічі та пережиття свят Різдва Христового. Кульмінаційним пунктом адвентового часу в християнських сім’ях є Вігілія Різдва Господнього (Wigilia Bożego Narodzenia). Котра має дуже багату домашню літургію, і бере початок в глибині віків. Слово Вігілія (vigilia) походить з латинської мови і означає – чування. В цей день, котрий був перед днем свята Різдва Господнього, християни дотримувались посту; в ночі ж віруючі разом молилися, очікуючи на прихід свята.

З давніх-давен Вігілійна Вечеря мала особливий характер: під час цієї вечері, читалося Євангіліє від св. Луки про народження Ісуса (Лк 2, 1-20), після чого наступала спільна сімейна молитва. Вігілійна трапеза має родинний характер, проте на неї також можна запросити самотніх людей (сусідів чи знайомих).

Центральним моментом Вігілійної Вечері є традиція ділення облаткою, що символізує взаємне пожертвування, любов і бажання взаємної допомоги. Ділення облаткою також символізує духовну єдність з відсутніми членами сім’ї, як живими, так і померлими. Ділячись облаткою, віруючі вибачають один одному зло і образи, щоб в дусі поєднання сісти за стіл та гідно пережити урочистість Різдва Господнього.

Багатьма віруючими зберігається звичай залишати вільне місце за Вігілійним столом, що означає готовність прийняти подорожніх (і бідних), котрі можуть постукати в їхні двері. Також таким чином віруючі виражають сердечну пам’ять про всіх близьких і дорогих їм людей, особливо про тих, хто відійшов у вічність.

За традицією під час Вігілійної Вечері до столу подають пістні страви без м’яса, обмежуючись рибними та мучними стравами. Також у Вігілію Різдва Христового в кожному домі прикрашають ялинку. Цей звичай вперше з’явився в Німеччині в XV столітті. Ялинка нагадує віруючим дерево життя, так як вона завжди є зеленою.

Таким чином, Вігілійна Вечеря має виключно релігійний характер. Віруючі святкують її в своїх сім’ях в дусі єдності і любові. Особливо це важливо для дітей, тому що святкування Вігілійної Вечері глибоко врізається в їхню пам’ять і подальше життя. Рекомендовано переживати цей вечір більш духовно та уникати всього, що могло б погубити чи затьмарити неповторний характер цієї урочистості.

Існує також давній звичай класти сіно під скатертину Вігілійного столу. Такий звичай нагадує бідність віфлеємської стайні та Марії з Йосифом, котрі поклали новонародженого Ісуса на сіно в ясла.

Поряд з облаткою на стіл потрібно покласти відкриту Біблію. Перед тим, як віруючі традиційно діляться облаткою, батько сім’ї (або найстарший член сім’ї) повинен зачитати фрагмент з Євангелія від Св. Луки 2, 1-20 про народження Ісуса Христа:

Тими днями вийшов наказ від кесаря Августа про перепис землі. Перепис цей, вперше відбувся, коли Сирією правив Киріній. І йшли всі записатися, – кожний у своє місто. Пішов також і Йосиф з Галилеї, з міста Назарет в Юдею, в місто Давида, що зветься Віфліємом, бо він походив з дому й роду Давида, щоб записатися з Марією, зарученою своєю, що була вагітна. І от коли вони були там, настав їй час родити, і вона породила свого сина первородного, сповила його та поклала в ясла, бо не було їм місця в заїзді.

Були ж у тій стороні пастухи, що перебували в чистім полі та вночі стояли на сторожі коло своїх отар. Аж ось ангел Господній їм з’явився і слава господня їх осіяла й великий страх огорнув їх. Ангел же сказав їм: “Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу: Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь. І ось Вам знак: Ви знайдете дитя сповите, що лежатиме в яслах. ” І вмить  прислала до ангела велика сила небесного війська, що хвалила Бога й промовляла: “Слава на висотах Богу й на землі мир людям його вподобання. ”

І коли ангели знялись від них на небо, пастухи один до одного заговорили: “Ходімо лишень до Віфлеєму та подивимося на ту подію, що Господь об’явив нам.” І пішли вони притьмом і найшли Марію, Йосифа й Дитятко, що лежало в яслах. Побачивши його, вони розповіли, що їм було сказано про це хлоп’ятко; і всі, хто чув їх, дивувались тому, що пастухи їм оповідали. Марія ж пильно зберігала все це, роздумуючи в своїм серці. А пастухи повернулися, прославляючи й хвалячи бога за все що чули й бачили, так, як їм було сказано.

Після того, як прочитано даний текст Євангелія, всі присутні діляться між собою облаткою і складають одне одному побажання. Перед тим, як присутні сядуть до столу можна помолитися такими словами:

Ісусе Христе, наш Господи, котрий зайняв останнє місце на цій землі і дав нам зразок життя в любові, просимо Тебе, оселитись в нашій сім’ї і з’єднай нас в своїй любові, і поблагослови ці дари, які ми з вдячністю будемо споживати. Котрий живеш і царюєш на віки вічні. Амінь.

Після вечері віруючі співають колядки, і готуються до Пастерки (Pasterka) – святкового богослужіння на честь народження Ісуса Христа.

В публікації використано інформацію спільноти братів менших з парафії Св. Антонія з Падуї.

 

Be the first to comment

Leave a Reply